Мини-рассказы

Верховна інквізія судила молодого юнака, що за словами сусідів був магом.
-Запроданець!-крикнув один з інквізиторів
-Продав душу дияволу!-підримав інший.
-Жахлива людина, яка не думає про інших! Ти зрадник, і тому маєш бути покараний!-із злобою у голосі вимовив сусід.
А хлопець лише посміхавсь.
-Бачите? Бачите? Він ще й посміхається! То диявол в його душі сміється над нами! А чому? Тому що ми-християне, ми-чесні люди, що ніколи не вкрали ні копійки у іншого, і ніколи не зазіхали на чуже!-розлючено вигукнув хтось із натовпу.
І аж раптом хтось тихо-тихо зашепотів:
-А ще він три рази тікав від верховного суду.
І сказано це було с таким жахом, що юнак не втримався і відповів:
-Це ваша думка. Хто зна, правда що я демон, чи ні. Але можу сказати одне-у кожному з вас,-він обвів поглядом усіх присутніх,-є негативна риса характеру. Свій демон. Людина не безгрішна…
Його перебили, і суддя, не витримавши цього нахабства просто пристрелив юнака.
Так він вважав.
Але після того, як його викинули з даху будівлі інквіціі, його тіло ніхто не знайшов.
Добрі люди врятували юнака, і він прожив до глибокої старості.
І після смерті став ангелом.
Так закінчилась його історія.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *